ПАМ’ЯТКА учням на літні канікули

Інструкція з безпеки життєдіяльності на час карантинного періоду

  1. Загальні положення.
    1. Інструкція поширюється  на всіх учасників навчально-виховного процесу під час перебування на карантині та під час епідемій.
    2. У разі припинення занять на час карантину класним керівником (або особою, яка його заміщує) згідно діючого «Порядку проведення та реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності» проводиться первинний інструктаж учнів класу з записом у журналі реєстрації   проведених інструктажів.
    3. В інших випадках проводиться інструктаж перед припиненням занять також із записом в журналі обліку навчальних занять на сторінці бесід і інструктажів.
    4. У разі раптового припинення занять інструктаж проводиться в телефонному режимі або з використанням Інтернету.
    5. Уразі повернення учня до школи пізніше терміну припинення занять приносите від батьків пояснювальну записку про причину відсутності або медичну довідку з лікарні або поліклініки
  2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час карантину
    1. Під час карантину, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, потрібно чітко виконувати правила дорожнього руху: рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку, обережно по слизькій дорозі, особливо під час ожеледиці. Взуття має бути зручним, підбори – низькими; за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів; переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а за їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч; у місцях із регульованим рухом керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора; виходячи на проїжджу частину з-за транспортних засобів упевнивнитись, що не наближаються інші транспорті засоби, бути особливо уважним і обережним при прослуховуванні плеєра через навушники та при використанні одягу з капюшоном; чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху; у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її; категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями; для запобігання ДТП за участю дітей категорично заборонено кататися на санчатах, ковзанах, лижах (інших зимових приладах для розваг) на проїжджій дорозі, категорично заборонене катання з гирок із виїздом на проїжджу частину дороги; для запобігання травмування можна кататися на ковзанах тільки у відведених для цього спеціальних місцях й на міцному льоду без розщелин; користуючись транспортним засобом, необхідно сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування.
    2. Під час карантину, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки: не брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (петарди, бенгальські вогні, феєрверки, легкозаймисті речовини тощо); користуватися газовою плитою тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання; заборонено застосовувати горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці ніякі незнайому чи чужу побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації; не можна наближатися до електроприладів, музичної апаратури, які живляться струмом. Користуватися електроприладами тільки сухими руками. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, негайно повідомити про це дорослому; не збиратися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю; у разі пожежної небезпеки – наявності вогню, іскріння, диму – негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером 101, назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону; при появі запаху газу в квартирі у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту й вийти з приміщення; негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи 101 пожежну охорону; назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши свій номер телефону.
    3. Під час карантину, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті тощо учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння тощо: категорично заборонено виходити на льодову поверхню замерзлого водоймища. Особі, яка провалилася під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, але не підходити до неї близько. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього й проводити операцію рятування в той бік, із якого прийшла людина – в інших місцях лід може бути більш крихким. Не поспішаючи, слід допомогти людині вибратися з води, зняти мокрий одяг, зігріти, покликати на допомогу, відвести постраждалого у тепле приміщення, вжити заходів щодо недопущення обмороження; категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів і попередження травм; категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, стимулятори; заборонено брати в руки, нюхати, їсти незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння; пересуватися обережно, спокійно. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи відкритий каналізаційний люк, не травмуватися через ожеледь; не підходити на вулиці до обірваних, обвислих проводів, які стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – такі проводи ще можуть бути підживлені електрострумом; не підходити до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами – можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень за 5 м; бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки чи атракціони, турніки, прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгойдувати інших; не виходити на дах багатоповерхівки; не підходити до відчинених вікон, не спиратися на перила, парапети сходинок , щоб уникнути падіння; не спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи – там може бути отруйний газ; не вступати в контакт із незнайомими тваринами для запобігання укусів від хворих на сказ тварин.
    4. Учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, у друзів, на молодіжних дискотеках, у замкнутих приміщеннях: не розмовляти й не вступати в контакт із незнайомцями, у жодному разі не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей; не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще відповісти, що не знаєте, і швидко йти геть; слід триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травм; не заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; слід одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважним, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між домами й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас; не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень.
    5. Надзвичайно важливо під час карантину виконувати правила з запобігання захворювань на грип, інфекційні та кишкові захворювання тощо: при нездужанні не виходити з дому, щоб не заразити інших людей, викликати лікаря; хворому виділити окреме ліжко, посуд, білизну; приміщення постійно провітрювати; у разі контакту із хворим одягати марлеву маску; хворому слід дотримуватися постільного режиму; перед їжею мити руки з милом; не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити перед вживанням; не вживати самостійно медичних медикаментів чи препаратів, не рекомендованих лікарем; якщо ви погано почуваєтеся, а поряд нікого немає, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім’я, а також зателефонувати батькам.
  3. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів при виникненні надзвичайної або аварійної ситуації.
    1. В кожній аварійній ситуації дійте відповідно до знань, яких вас вчили в школі, пам’ятаючи про те, що матеріальні цінності вторинні порівняно зі здоров’ям та життям вашим і оточуючих людей.
    2. Зателефонувати батькам, коротко описати ситуацію, повідомити про місце свого перебування
    3. Якщо ситуація вийшла з-під контролю, слід зателефонувати до служб екстреної допомоги за телефонами: 101 – пожежна охорона; 102 – міліція; 103 – швидка медична допомога; 104 – газова служба, коротко описати ситуацію, назвати адресу, де відбулася надзвичайна ситуація, а також своє прізвище, ім’я, номер свого телефону.
    4. Пам’ятайте, що у багатьох людей є мобільні телефони, які можна використати для екстрених викликів.
    5. За можливості варто залишити небезпечну територію.

Що таке «новий» коронавірус?

Новий коронавірус (CoV) – це новий штам коронавірусу.

Захворювання, спричинене новим коронавірусом, вперше було виявлене у Вухані, Китай, та отримало назву коронавірусного захворювання 2019 (COVID-19). «CO» означаєcorona(корона), «VI» –virus(вірус) та «D» –disease(захворювання). Раніше це захворювання називали «новим коронавірусом 2019 року» або 2019-nCoV.

COVID-19 – це новий вірус, пов’язаний із тим же сімейством вірусів, що  і гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) та деякі типи звичайної застуди.

Як поширюється COVID-19?

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом, зокрема, через кашель і чхання, а також торкання поверхонь, забруднених вірусом. COVID-19 може жити на поверхнях протягом декількох годин, але прості дезінфікуючі засоби можуть його вбити.

Які симптоми коронавірусу?

Симптоми можуть включати підвищення температури, кашель і задишку. У більш важких випадках інфекція може викликати пневмонію або утруднення дихання. У  деяких випадках захворювання може бути смертельним.

Ці симптоми схожі на грип або звичайну застуду, які зустрічаються набагато частіше, ніж COVID-19. Ось чому для підтвердження інфікування людини COVID-19 необхідно провести тестування. Важливо пам’ятати, що ключові заходи профілактики однакові: часте миття рук та  кашлевий етикет (прикривайте рот та ніс при кашлі чи чханні зігнутим ліктем або серветкою, а потім викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою). Також існує вакцина проти грипу – тому дотримуйтесь графіку вакцинації для себе та дитини.

Як я можу уникнути ризику зараження?

Ось чотири запобіжні заходи, яких ви та ваша сім’я можете вжити, щоб уникнути зараження:

Часто мийте руки, використовуючи мило та воду або спиртовмісні засоби для миття рук

Прикривайте рот і ніс при кашлі або чханні суглобом ліктя або серветкою і викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою

Уникайте тісного контакту з усіма, хто має симптоми застуди або грипу

Негайно звертайтеся до лікаря, якщо у вас підвищена температура, кашель або якщо ви відчуваєте, що вам важко дихати.

Чи варто носити медичну маску?

Використовувати медичну маску рекомендується, якщо у вас є такі симптоми, як кашель або чхання, для захисту інших. Якщо у вас немає таких симптомів, не потрібно носити маску. Якщо ви використовуєте маски, їх необхідно носити та утилізувати належним чином, щоб забезпечити їх ефективність та уникнути підвищеного ризику передачі вірусу. Самого лише використання масок недостатньо для того, щоб зупинити інфекцію. Окрім носіння маски, слід часто мити руки, прикривати рот під час чхання та кашлю та уникати тісного контакту з будь-ким, хто має симптоми застуди чи грипу (кашель, чхання, лихоманка).

Чи діє COVID-19 на дітей?

Це новий вірус, і ми поки що недостатньо знаємо про те, як він діє на дітей чи вагітних жінок. Ми знаємо, що вірусом можуть заразитися люди будь-якого віку, але поки що зафіксовано небагато випадків інфікування COVID-19 серед дітей. Вірус є летальним у рідкісних випадках, поки що в основному серед людей похилого віку, які раніше мали проблеми зі здоров’ям.

Що робити, якщо у моєї дитини проявляються симптоми COVID-19?

Зверніться до лікаря, але пам’ятайте, що в Північній півкулі нині сезон грипу, і симптоми COVID-19 (такі, як кашель або лихоманка), можуть бути схожими на симптоми грипу або звичайної застуди – захворювань, які трапляються набагато частіше. Продовжуйте дотримуватися гігієни рук, як-от регулярно мийте руки, кашлевого етикету, дотримуйтесь графіку вакцинації для вашої дитини, щоб ваша дитина була захищена від вірусів та бактерій, які викликають інші захворювання. Як і у випадку з іншими респіраторними інфекціями, такими як грип, якщо у вас або вашої дитини є симптоми, негайно звертайтеся до лікаря і намагайтеся уникати відвідування громадських місць (робоче місце, школа, громадський транспорт), щоб вірус не поширювався на інших.

Що робити, якщо у члена моєї сім’ї проявляються симптоми?

Якщо у вас або у вашої дитини спостерігається підвищення температури, кашель або утруднене дихання, вам слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо ви їздили в регіони, де виявлено випадки інфікування COVID-19, або якщо ви були в тісному контакті з тими, хто приїхав з одного з цих регіонів і має респіраторні симптоми, подумайте про те, щоб повідомити свого лікаря про це заздалегідь.

Також: часто мити руки (див. нижче), прикривати рот і ніс під час кашлю чи чханні згином ліктя або серветкою, а потім викидати серветку в смітник, що закривається кришкою, а також не торкатися очей, рота чи носа, якщо діти не мили руки.

Як найкращим чином мити руки?

Крок 1: Намочіть руки проточною водою

Крок 2: Нанесіть достатньо мила на мокрі руки

Крок 3: Протріть всі поверхні рук, включаючи тильну сторону рук, між пальцями та під нігтями – принаймні 20 секунд.

Крок 4: Ретельно промийте руки проточною водою

Крок 5: Висушіть руки чистою тканиною або рушником одноразового використання.

Мийте руки часто, особливо перед їжею; після прочищення носа, кашлю або чхання; та після туалету.

Якщо мило та вода недоступні, використовуйте дезінфікуючий засіб, що містить щонайменше 60% спирту. Якщо руки помітно забруднені, обов’язково мийте їх з милом.

Як захистити сім’ю під час поїздок

Плануючи поїздку за кордон, ознайомитися з пам’яткою для виїжджаючих за кордон для своєї країни призначення щодо будь-яких обмежень на в’їзд, карантинних вимог при в’їзді або інших актуальних рекомендацій для тих, хто подорожує.

Щоб не потрапити в карантин і не отримати відмову в повторному в’їзді у вашу рідну країну, також рекомендується ознайомитися з інформацією про COVID-19 на веб-сайті Міжнародної асоціації повітряного транспорту, яка включає в себе перелік країн і обмежувальних заходів, і постійно оновлює інформацію.

Під час поїздки всі мають часто мити руки або використовувати спиртовмісні антисептичні засоби із вмістом спирту не менше 60%, прикривати рот і ніс згином ліктя або паперовою серветкою при кашлі або чханні і негайно викидати використану серветку, уникати тісного контакту з будь-ким, хто кашляє або чхає. Крім того, батькам рекомендується завжди мати при собі антисептичний засіб для рук, упаковку одноразових паперових хустинок і дезінфікуючі серветки.

Додаткові рекомендації включають в себе наступне: одноразово очистіть своє сидіння, підлокітники, сенсорний екран і т.д. за допомогою дезінфекційної серветки в літаку або іншому транспорті. Скористайтеся також дезінфікуючими серветками для очищення основних поверхонь, дверних ручок, пультів дистанційного керування і т.д. в готелі або іншому приміщенні, в якому проживаєте ви з дітьми. Не забудьте помити після цього руки.

ОБЕРЕЖНО! КОРОНАВІРУС

Коронавирус: симптомы и профилактика

Коронавірус: симптоми та профілактика

Коронавірус — це гостре вірусне захворювання, що характеризується переважним ураженням дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. Коронавірус є зоонозною інфекцією, тобто може передаватися людям від тварин.

 Класифікація

Існує кілька різновидів коронавірусу, що викликає захворювання у людини.

Залежно від генетичних властивостей збудника виділяють три групи вірусів:

  • віруси людини HCoV-226Е;
  • віруси людини HCoV-OC43, кишкові збудники HECoV;
  • коронавіруси SARS-CoV та MERS-CoV;
  • ротавіруси людини HNoV.

Коронавірус у людини першої або другої групи вважається збудником не важких респіраторних вірусних інфекцій.

Найбільш важкі клінічні прояви можна спостерігати при зараженні наступними збудниками:

  • вірус SARS-Cov викликає розвиток атипової пневмонії або тяжкого гострого респіраторного синдрому;
  • вірус MERS-CoV викликає середньосхідний респіраторний синдром, для якого характерний розвиток гострої пневмонії та ниркової недостатності;
  • вірус 2019 nCov викликає розвиток респіраторного дистрес-синдрому.

Етіологія захворювання

Коронавірусну інфекцію викликають РНК-геномні віруси роду Coronavirus. Коронавірус оточений суперкапсидом, який пронизаний рідко розташованими шипами, що мають будову тонких шийок та розташованих на них кулястих головок, що за зовнішнім виглядом нагадує корону.

Для людини хвороботворними є респіраторні та кишкові коронавіруси. Найчастіше зустрічається респіраторний різновид захворювання, який зазвичай діагностується, як гостра респіраторна вірусна інфекція.

Віруси нестійкі у зовнішньому середовищі. Збудники не можуть передаватися через предмети, дверні ручки, посилки, продукти (банани, мандарини, м’ясо, риба і т.д.). Вони миттєво гинуть при температурі понад 50 градусів, руйнуються під дією хлороформу, формаліну, етилового спирту або ефіру. Коронавірус добре переносить заморожування.

 Шляхи зараження та механізми розвитку

Причинами коронавірусу є мутації, в результаті яких з’являється новий тип вірусу. Джерелом коронавірусної інфекції, як правило, є хвора людина. При цьому, період контагіозності невизначено довгий.

Джерелом коронавірусу можуть бути дикі та домашні звірі, мавпи, птахи, змії та інші тварини. Джерелом нового типу збудника (2019 nCov) стали, ймовірно, кажани.

Вірус передається повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, фекально-оральним шляхом. До факторів передачі відносяться виділення носоглотки, блювотних мас, фекалії птахів, тварин, хворої людини.

У людей сприйнятливість до коронавірусу дуже висока, захворювання загрожує всім віковим групам. Антигенна різнорідність вірусів зумовлює значну частоту повторного інфікування збудниками інших серологічних типів.

На сьогоднішній день патогенетичні механізми розвитку коронавірусної інфекції вивчені недостатньо. Вхідними воротами для інфекції є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. При ураженні збудником 2019 nCov інфікування стрімко поширюється на бронхи та легені.

При фекально-оральному механізмі передачі захворювання проявляється у вигляді ураження шлунково-кишкового тракту.

Захворювання супроводжується синтезом антитіл, які не гарантують захисту від повторного зараження.

 Клінічні прояви

Для більшості коронавірусних інфекцій інкубаційний період обмежений 2-3 добами. Однак, для коронавірусу 2019 nCov цей період може становити від 1 до 14 днів (в середньому 10 днів).

Протягом усього цього періоду людина може заражати інших. Протікає захворювання, найчастіше, як звичайний грип, парагрип або будь-яка інша гостра респіраторна інфекція з усіма характерними для них ознаками.

Характерні симптоми коронавірусу при респіраторній формі:

  • біль при ковтанні, чханні;
  • риніт;
  • головний біль;
  • кашель;
  • прояви гіпоксії;
  • підвищення температури;
  • лихоманка;
  • м’язовий біль.
 На початковому етапі зараження новим типом збудника ознаки коронавірусу збігаються з усіма ознаками звичайної застуди: сухий кашель, слабкість, підвищення температури. У деяких пацієнтів відзначаються ураження очей (кон’юнктивіт) та діарея. Якщо захворювання протікає в легкій формі, запалення легенів не розвивається й весь патологічний процес обмежується слабо вираженими симптомами. У таких випадках температура може підійматися незначно або взагалі залишатися в межах норми.

При важких формах захворювання стан пацієнта швидко погіршується, підіймається дуже висока температура, з’являється непродуктивний сильний кашель, розвивається дихальна недостатність. Стан хворого значно погіршується, якщо є супутні захворювання.

 Особливості захворювання у дітей

У дітей інфікування може поширюватися на нижні відділи дихальних шляхів, викликаючи біль в грудях при диханні та задишку. Спостерігається запалення гортані, шийний лімфаденіт, свистячі та сухі хрипи в легенях.

 Особливості перебігу та ускладнення

При звичайній коронавірусній інфекції повне одужання зазвичай настає через 5-7 днів. Віруси mers та sars cov, як правило, ускладнень не викликають і прогноз захворювання сприятливий.

Якщо захворювання протікає у більш важкій формі, на одужання може піти два та більше тижня.

У важких випадках наслідки коронавірусу вкрай несприятливі:

  • Виражена інтоксикація
  • Ознаки набряку легенів
  • Прогресуюча гостра дихальна недостатність
  • Поліорганна недостатність
 Прогноз при такому перебігу захворювання несприятливий.

Діагностика

Провести діагностику коронавірусу тільки по клінічній картині неможливо, через те, що симптоми коронавірусу повністю ідентичні симптомам інших респіраторних інфекцій. Швидко визначити наявність коронавірусу в організмі дозволяють тест-системи.

Діагноз “коронавірусна інфекція” може бути підтверджений тільки лабораторними методами діагностики:

  • виділення вірусу з допомогою ЗТ-ПЛР та ІФА;
  • виявлення його антигену в епітеліальних клітинах носа за допомогою імуноферментного аналізу;
  • визначення титрів специфічних антитіл.

Матеріалом для дослідження служать слиз, харкотиння, кров, сеча та ін.

При підозрі на розвиток пневмонії лікар призначає рентгенографію.

Диференціальна діагностика коронавірусу проводиться з риновірусною інфекцією, РС-інфекцією, бактеріальними та вірусними гастроентеритами.

 Лікування

Лікування коронавірусу легкої форми або середньої тяжкості включає симптоматичне лікування — препарати для зниження температури, кашлю, препарати від нежитю і т.д.

В основі лікування важких форм коронавірусу лежить медикаментозна терапія.

Фармакотерапія коронавірусу:

  • противірусні препарати;
  • специфічні імуноглобуліни;
  • кортикостероїди.

Кортикостероїди призначаються при прогресивному погіршенні клінічної картини, тривалій лімфопенії, зниженні насичення крові киснем.

При розвитку тяжких ускладнень показано застосування антибіотиків, проведення штучної вентиляції легенів.

Хороші результати були отримані при введенні важким пацієнтам плазми крові від перехворілих на атипову пневмонію.

 Профілактика

На сьогодні специфічних заходів профілактики коронавірусу немає — вакцина поки не розроблена.

При появі найменших симптомів захворювання рекомендується перебувати вдома.

У період великої захворюваності оточуючих необхідно максимально обмежити контакти з оточуючими людьми, уникати стовпотворіння, не відвідувати місця великого скупчення людей.

Заходи профілактики коронавірусу:

  • не відвідувати регіони, де найбільш часто зустрічається коронавірусна інфекція;
  • носити засоби індивідуального захисту (маски);
  • регулярно мити руки;
  • обмежити контакти на близькій відстані;
  • більше гуляти на свіжому повітрі в парках, скверах, далеко від людей;
  • зміцнювати місцевий імунітет (дотримуватися температурного режиму в приміщенні — 18-20 градусів, підтримувати необхідну вологість — від 40 до 60%);
  • частіше провітрювати житлове приміщення;
  • зволожувати слизові оболонки верхніх дихальних шляхів сольовими розчинами.
 Який лікар лікує?

Лікування коронавірусу здійснюють лікарі-інфекціоністи. Перед розробкою схеми лікування, проводиться повна діагностика захворювання та оцінюється тяжкість клінічних проявів.

Поради учням та батькам випускників щодо підготовки до проходження ЗНО

Поради батькам випускників щодо підготовки до проходження ЗНО

  1. Оберігайте свою дитину від надмірної тривожності, адже це може негативно вплинути на проходження тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, однак через брак життєвого досвіду впоратися з ним їй значно складніше. Тож станьте для неї прикладом урівноваженості та впевненості.
  2. Підтримуйте впевненість дитини у власних силах, частіше хваліть, підбадьорюйте. Адже страх припуститися помилки підвищує ймовірність реально помилитися під час тестування.
  3. Стежте за самопочуттям дитини та графіком її навчання, аби вчасно запобігти перевтомі. Стежте за раціоном харчування дитини, адже під час інтенсивного розумового напруження організм, що росте й розвивається, потребує поживних речовин і збалансованого комплексу вітамінів. Лікарі радять вживати більше риби, сиру, горіхів та кураги, які стимулюють роботу головного мозку.
  4. Допоможіть дитині навчитися орієнтуватися в часі та правильно його розподіляти. Тоді вона вмітиме концентруватися протягом усього тестування. Це сприятиме її спокою й позбавить від зайвої тривожності.
  5. Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок.

Поради випускникам щодо підготовки та проходження ЗНО

Послідовність підготовки до ЗНО.

  1. Розробіть план підготовки до ЗНО: визначте обсяг роботи на кожен тиждень, день. Заплануйте, коли саме ви вивчатимете той чи той розділ, ту чи ту тему. Психологи радять розпочинати з найцікавішої теми — це допоможе швидко звикнути до режиму роботи.
  2. Після кожної години занять обов’язково робіть перерву на 10 хвилин. А після 2-3 годин роботи можна перепочити вже півгодини, наприклад, поїсти, вийти на свіже повітря тощо. Через 3-4 години занять відпочивайте не менше 2 годин.
  3. Напередодні складання ЗНО добре виспіться та відпочиньте. Заздалегідь підготуйте все необхідне в день тестування: одяг, документи (паспорт або свідоцтво про народження, Сертифікат, запрошення), дві чорні  ручки, годинник, негазовану воду в прозорій пляшці.

ОБЕРЕЖНО, ГРИП!

ОБЕРЕЖНО, ГЕПАТИТ А!

Гепатит А – захворювання печінки, спричинене вірусом. На відміну від гепатитів В і С, гепатит А не провокує розвиток хронічної хвороби печінки і рідко закінчується смертю. За даними Всесвітньої організації здоров’я майже всі люди, уражені гепатитом А, повністю одужують і у них формується пожиттєвий імунітет до хвороби. Ми зібрали основні факти про гепатит А: як передається хвороба, які її симптоми, як лікують гепатит А і що робити, щоб не захворіти.

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ГЕПАТИТ А

Гепатит А найчастіше передається фекально-оральним шляхом. Тобто ви можете заразитись гепатитом А через продукти чи воду, забруднені фекаліями інфікованої людини. Як повідомляє Всесвітня організація здоров’я, спалахи хвороби, коли інфікування відбувалось через воду, фіксуються нечасто.

В домашніх умовах гепатит А найчастіше передається через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для всіх членів сім’ї. Тому гепатит А часто називають хворобою брудних рук.

Вірус гепатиту А також може передаватись при тісному фізичному контакті з інфікованою людиною.

ГЕПАТИТ А: СИМПТОМИ

Симптоми гепатиту А можуть проявлятись як у легкій, так і у важкій формі. Найчастіше це:

  • підвищена температура,
  • слабкість,
  • відсутність апетиту,
  • діарея,
  • блювота,
  • неприємні відчуття в животі,
  • сеча стає темнішою,
  • пожовтіння шкіри і білків очей.

Варто зауважити, що при гепатиті А не завжди проявляються абсолютно усі симптоми, вказані вище. Наприклад, у інфікованої людини може бути абсолютно нормальна температура тіла чи звичний колір сечі.

Симптоми гепатиту А значно частіше проявляються у дорослих, аніж у дітей. Більше того, у дітей до 6 років дуже часто відсутні будь-які симптоми гепатиту А, а жовтуха розвивається лише у 10%.

У дорослих симптоми проявляються у більш складній формі, а жовтуха з’являється у 70% випадків. Важка форма хвороби і летальні наслідки найчастіше фіксуються у осіб, яким понад 65 років.

Іноді відбуваються рецидиви гепатиту А. Так, у людини, яка щойно одужала, знову з’являються симптоми хвороби. Проте після ще одного епізоду хвороби настає одужання.

Інкубаційний період гепатиту – 14–28 днів.

ГЕПАТИТ А: ХТО В ЗОНІ РИЗИКУ

За даними ВООЗ, найчастіше гепатит А з’являється у дітей раннього віку. Однак захворіти може кожен. Основні фактори ризику – це погані санітарні умови, відсутність очищеної води, прийом рекреаційних препаратів, проживання з інфікованою людиною, сексуальні контакти з людиною, у якої гостра форма гепатиту А, поїздки в райони з високою епідемічністю.

ПРОФІЛАКТИКА ГЕПАТИТУ А

Оскільки гепатит А найчастіше передається фекально-оральним шляхом, то перш за все вберегти від хвороби допоможе дотримання санітарних норм.

Гепатит А: профілактика

Профілактика гепатиту А включає:

1. правила особистої гігієни

Обов`язково мийте руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, а також після кожного відвідування туалету.

2. споживання кип’яченої води

Перед вживанням кип’ятіть воду впродовж 10 хвилин, а потім дайте їх відстоятися.

3. чисті фрукти і овочі

Ретельно мийте овочі та фрукти перед вживанням.

4. відмову від самолікування

Лише лікар може підтвердити діагноз гепатиту А і надати рекомендації щодо лікування.

На сьогоднішній день також існує вакцина, яка може надати додатковий захист від гепатиту А.

Невакцинованих дітей можуть не взяти до школи

Відповідно до календаря щеплень діти до 6 років мусять мати щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, кору, паротиту та краснухи, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту та Хіб-інфекції. У 6 років дітям роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця, поліомієліту, кору, краснухи.
У випадку ж, коли у дитини немає щеплення з поважних причин, батьки мусять це обгрунтувати. Якщо є протипоказання, то має бути чітко зрозуміло, який це період часу і коли дитина зробить відповідне щеплення. В таких випадках дитина приймається на навчання. Це короткотривалий період, до того часу, коли вона знову зможе зробити щеплення.
Якщо у дитини є протипоказання, їй надається довідка на підставі даних обов’язкового медичного профілактичного огляду. Рішення про допуск таких дітей до закладів освіти приймає комісія лікарів відповідного лікувально-профілактичного закладу.
Стаття 15 закону про захист від інфекційних хвороб передбачає недопуск до відвідування закладів освіти дітей, які не отримали щеплення

Якщо справа дійшла до покарання

  • Покарання має бути сумісним із вчинком дитини.
  • Не можна карати ігноруванням.

Гра в мовчанку чи вгадування не під силу для психіки дитини.

  • Краще позбавити дитину чогось приємного, ніж використову­вати каральні заходи.
  • Покарання можна пояснити дитині як природний наслідок її негідної поведінки.

Ті неприємні моменти, які відчуває покарана ди­тина, вона не повинна сприймати як помсту розгніваного або обра­женого дорослого, як перемогу дорослого у війні з дитиною. Важли­во, щоб не лише дорослий, а й дитина розуміли, для чого її карають (не тільки за що, а й для чого). Якщо дитина не вимила посуд, можна пояснити їй, що тепер ви не встигнете спекти пиріг, який .усі люблять, і що ви так само цим засмучені, як і вона.

Так само, як і вона…

Не забувайте, що взаєморозуміння, співпереживання, увага до почуттів вашої дитини це золотий фонд ваших взаємин, який гарантує вихід із будь-яких труднощів і конфліктів!

 Успіхів вам у вихованні й розумінні вашої дитини!

article1526

Структура 2019-2020 навчального року

– осінні – з 28 жовтня до 03 листопада 2019 року;

– зимові – з 30 грудня 2019 року до 12 січня 2020 року;

– весняні – з 23 до 29 березня 2020 року.

І семестр-  02 вересня – 27 грудня

ІІ семестр  -13 січня – 29 травня

ЯК УНИКНУТИ «ДОМАШНІХ БАТАЛІЙ», АБО ДИСЦИПЛІНА БЕЗ КОНФЛІКТІВ

 Виховуючи дитину, ми неминуче накладаємо обмеження на її по­ведінку.

«Хочу» і «Не можна», «Не хочу» і «Треба» — ось джерело конфлікту, який у деяких сім’ях переростає в силову боротьбу, справ­жні «домашні баталії».

«Дитино , слухай, що тобі кажуть!», «Буде так, як я сказав!», «Якщо ти.., то я…» — чуємо ми від дорослих.

«Відчепися!», «Все одно буду!», «Ти погана, я тебе не люблю!» — чуємо з іншого боку у відповідь.

Вимагаючи незаперечної слухняності, ми придушуємо творчу основу в дитині, але й залишати без уваги негативну поведінку ми не можемо.

Як домогтися від дитини відповідної поведінки, залишаючись із нею «по один бік барикад», не доводячи справу до конфронтації?

На цю тему написано багато розумних книг,  але в жодній ви не знайдете універсального рецепта. Ми теж не зможемо його дати, але сподіваємося, що міркування й поради, які ми запропонуємо, допоможуть вам творчо осмислити те, що відбувається між вами й ва­шою дитиною.

Перш ніж «взятися за дисципліну», спробуйте відповісти на запитання

 Чи відповідають ваші вимоги можливостям дитини?

  Мож­ливо, ви ставите перед нею занадто недосяжну мету.

  1. Чи не зловживаєте ви своїми повноваженнями «головноко­мандувача»?

  Проголошуючи свої «треба» й «не можна», чи не за­буваєте ви про права дитини на своє особисте «хочу»?

Спробуйте впродовж 3 хвилин пригадати хоча б 5 питань, у яких ваша дити­на зазвичай сама приймає рішення і вас це не дратує. Якщо пригадати важко, ви перестаралися — життя вашої дитини занадто регламенто­ване й рано чи пізно виникне «бунт на кораблі».

Складіть перелік ваших вимог до дитини. Проранжуйте їх за ступенем важливості (перше — найважливіше, останнє — най­менш важливе)… І поділіть їх на три групи.

Група А — ваші жор­сткі вимоги (обов’язкові для виконання).

Група Б — ваші побажан­ня (можливі варіанти).

Група В — ваші мрії (спробуйте так до них і ставитися).

Залишіть за дитиною право вибору в межах деяких ситуацій. Дай­те їй право відігравати активну роль у тому, що стосується її особисто. На помилках вчаться. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними на­слідками своїх дій (або своєї бездіяльності).

Тільки тоді вона дорос­лішатиме й ставатиме відповідальною.

Наполягаючи на своєму, ставтеся до маленької людини з по­вагою, не принижуйте почуття особистої гідності дитини.

  • Виявляючи несхвалення, звертайтеся до вчинків, а не до особис­тості дитини.

Не торкайтеся особистості, визначайте тільки вчинки, тільки конкретні дії. Не «ти поганий», а «ти вчинив погано». Не «ти жорстокий», а «ти вчинив жорстоко».

  • Не критикуйте почуття дитини.

Не думайте, що дитина, яку ви присоромили, одразу ж перестане злитися, заздрити, ревнувати, зловтішатися. Почуття людини — це частина її «Я», рівень розвитку почуттів відбиває рівень розвитку особистості. Критика на адресу почуттів рівнозначна загальній критиці особистості ди­тини.

Водночас дорослий може й повинен навчати дитину вмінню виража­ти свої почуття в соціально прийнятній формі. Дитина має відповіда­ти за свої вчинки, і дорослий може вимагати контролю над ними.

  • Умійте вислухати дитину.

 Дайте «обвинуваченому» слово! Не позбавляйте його права бути почутим і зрозумілим. «Роби те, що я кажу, твоя думка мене не цікавить» — не найкраща форма діалогу між цивілізованими людьми. Вона принижує гідність дитини. Саме відчуття, що тебе почули й зрозуміли, знімає напруження.

Поспостерігайте за собою: коли ви слухаєте, ви справді слухаєте чи чекаєте, коли настане ваша черга говорити?

  • Вимагаючи «капітуляції», запропонуйте «чесні» умови.

На­полягаючи на своєму, не заганяйте дитину в кут. Дайте їй можливість «зберегти обличчя». Запропонуйте таке рішення, яке дасть можли­вість із честю вийти зі складного становища — це допоможе дитині погодитися з вашою точкою зору.

  • Не жартуйте з вогнем.

 Іронія та жарти на адресу дитини часто провокують з її боку впертість або агресію. Вона не завжди може від­повісти вам тим самим і захищає своє «Я» доступними їй засобами.

 Залучайте дитину до «законотворчості», поділіться з нею «законодавчою владою»

  Встановлюючи правила й норми, обов’яз­кові для виконання, поцікавтеся думкою дитини.

  •  «Я хочу з тобою порадитися» — хороший початок для викладу проблеми, яка назріває. Дитина має зрозуміти, що вас турбує, і ста­ти рівноправним учасником у пошуку рішення.
  • «Давай домовимось» — цією фразою можна почати розмову про взаємні зобов’язання. Укладання угоди передбачає розмову рівних. У разі порушення своїх обов’язків дитиною, відповідна акція батьків уже не буде сприйнята як помста або покарання. Вона просто свідчи­тиме, що угоду розірвано… Але якщо «сторони» зацікавлені, її, зви­чайно, можна відновити.
  • «Вибирай» — цим можна закінчити перелік прийнятних, на ваш погляд, альтернатив поведінки дитини. Остаточне слово начебто залишається за дитиною. Якщо вона вибере сама, вірогідність вико­нання ваших вимог суттєво зросте.
  • «Міняюся, не дивлячись» — переконливий прийом у тих випад­ках, коли дитина претендує на права дорослого («Чому тобі можна, а мені не можна?»). Запропонуйте їй помінятися, тільки поясніть, що разом з вашими правами вона одержить і ваші обов’язки (або відпо­відальність). Швидше за все її особистий вибір зупиниться на тради­ційному «розподілі праці».

Вимагаючи слухняності, робіть це твердо й рішуче.

Адже в тому, що «Васька слухає, та їсть», винен кухар.

 Пам’ятайте, що після «а» доведеться казати «б». Збираючись висловити якусь вимогу до дитини, зважте, чи вистачить у вас сил і часу, щоб наполягти на своєму.

  • Формулюйте свої вимоги стисло. Не кількість аргументів ви­рішує кінець справи, а їхня сила. Багатослівність — ознака слабкості позиції. Черговість наведених аргументів впливає на їхню переконли­вість. Найбільш переконливий наступний порядок: сильний, середній за силою і найсильніший аргумент.
  • Не повторюйтесь. Якщо те, що ви хочете сказати, ви вже не­одноразово говорили, промовчіть або зробіть щось інше.
  • Будьте мужніми. Не відступайте, навіть якщо вам здається, що дитина вас у цю мить просто ненавидить. Ці її почуття стосуються не вас, і вони тимчасові. Якщо ви не принизили й не образили її, по­чуття любові обов’язково повернуться до неї.
  • Не втрачайте самовладання. Цієї миті важливо бути врівнова­женим і спокійним.

Зачіпають почуття особистої гідності й напружують атмос­феру:

 порівняння з іншими на користь інших;

  • похвала на адресу інших на тлі невдач і труднощів у дитини;
  • команди, накази, категоричні вказівки («Твої почуття, думки, бажання мене не цікавлять»);
  • погрози (дитина чує: «Я дужчий (сильніший, доросліший), і буде так, як я сказав»);
  • слова «ти завжди…», «ти ніколи..,» узагальнюють оцінку яко­гось негативного явища до масштабів оцінки особистості дитини;
  • слова на зразок «це ж елементарно» означають, що дитина не може впоратися з тим, з чим легко справляється будь-хто;
  • невтішні пророцтва на майбутнє (крім того, що вони мають вплив навіювання, вони начебто кажуть: «Ну що хорошого можна че­кати від тебе, такого поганого!»)

Якщо справа дійшла до покарання.

  • Покарання має бути сумісним із вчинком дитини.
  • Не можна карати ігноруванням.

Гра в мовчанку чи вгадування не під силу для психіки дитини.

  • Краще позбавити дитину чогось приємного, ніж використову­вати каральні заходи.
  • Покарання можна пояснити дитині як природний наслідок її негідної поведінки.

Ті неприємні моменти, які відчуває покарана ди­тина, вона не повинна сприймати як помсту розгніваного або обра­женого дорослого, як перемогу дорослого у війні з дитиною. Важли­во, щоб не лише дорослий, а й дитина розуміли, для чого її карають (не тільки за що, а й для чого). Якщо дитина не вимила посуд, можна пояснити їй, що тепер ви не встигнете спекти пиріг, який .усі люблять, і що ви так само цим засмучені, як і вона.

Так само, як і вона…

 Не забувайте, що взаєморозуміння, співпереживання, увага до почуттів вашої дитини це золотий фонд ваших взаємин, який гарантує вихід із будь-яких труднощів і конфліктів!

 Успіхів вам у вихованні й розумінні вашої дитини!

Наполягаючи на своєму, ставтеся до маленької людини з по­вагою, не принижуйте почуття особистої гідності дитини

iCAZNMDCZ

 Виявляючи несхвалення, звертайтеся до вчинків, а не до особис­тості дитини.

Не торкайтеся особистості, визначайте тільки вчинки, тільки конкретні дії. Не «ти поганий», а «ти вчинив погано». Не «ти жорстокий», а «ти вчинив жорстоко».

  • Не критикуйте почуття дитини.

Не думайте, що дитина, яку ви присоромили, одразу ж перестане злитися, заздрити, ревнувати, зловтішатися. Почуття людини — це частина її «Я», рівень розвитку почуттів відбиває рівень розвитку особистості. Критика на адресу почуттів рівнозначна загальній критиці особистості ди­тини.

Водночас дорослий може й повинен навчати дитину вмінню виража­ти свої почуття в соціально прийнятній формі. Дитина має відповіда­ти за свої вчинки, і дорослий може вимагати контролю над ними.

  • Умійте вислухати дитину.

 Дайте «обвинуваченому» слово! Не позбавляйте його права бути почутим і зрозумілим. «Роби те, що я кажу, твоя думка мене не цікавить» — не найкраща форма діалогу між цивілізованими людьми. Вона принижує гідність дитини. Саме відчуття, що тебе почули й зрозуміли, знімає напруження.

Поспостерігайте за собою: коли ви слухаєте, ви справді слухаєте чи чекаєте, коли настане ваша черга говорити?

  • Вимагаючи «капітуляції», запропонуйте «чесні» умови.

На­полягаючи на своєму, не заганяйте дитину в кут. Дайте їй можливість «зберегти обличчя». Запропонуйте таке рішення, яке дасть можли­вість із честю вийти зі складного становища — це допоможе дитині погодитися з вашою точкою зору.

  • Не жартуйте з вогнем.

 Іронія та жарти на адресу дитини часто провокують з її боку впертість або агресію. Вона не завжди може від­повісти вам тим самим і захищає своє «Я» доступними їй засобами.

Вимагаючи слухняності, робіть це твердо й рішуче

 Пам’ятайте, що після «а» доведеться казати «б». Збираючись висловити якусь вимогу до дитини, зважте, чи вистачить у вас сил і часу, щоб наполягти на своєму.

  • Формулюйте свої вимоги стисло. Не кількість аргументів ви­рішує кінець справи, а їхня сила. Багатослівність — ознака слабкості позиції. Черговість наведених аргументів впливає на їхню переконли­вість. Найбільш переконливий наступний порядок: сильний, середній за силою і найсильніший аргумент.
  • Не повторюйтесь. Якщо те, що ви хочете сказати, ви вже не­одноразово говорили, промовчіть або зробіть щось інше.
  • Будьте мужніми. Не відступайте, навіть якщо вам здається, що дитина вас у цю мить просто ненавидить. Ці її почуття стосуються не вас, і вони тимчасові. Якщо ви не принизили й не образили її, по­чуття любові обов’язково повернуться до неї.
  • Не втрачайте самовладання. Цієї миті важливо бути врівнова­женим і спокійним.

БУЛІНГ

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
– поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
– виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
– сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
– виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
– вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
– обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
– звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
– захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

Стаття 29. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
– вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
– приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
– обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
– звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
– захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:
– забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
– постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
– поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
– виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.