На весняних канікулах в школі була проведена педагогічна рада. На ній було розглянуто декілька питань. Але основною темою було «Вплив оцінювання на психічний стан учня».
Оцінка – саме головне заохочення й найсильніше (але не завжди діюче) покарання в педагогічній праці.


Слід зазначити, що відношення учнів до оцінок змінюється у різні вікові періоди .
Так, в 1-2 класах діти оцінку пов’язують зі своєю старанністю, а не з результатами навчальної діяльності. Тобто учень не відокремлює старанність від результату. І вже в 3-му класі з’являється тенденція «учитися заради оцінки». Ця тенденція з кожним роком зростає, слабшаючи лише в старших класах. Звісно, оцінкою, як найбільш гострим інструментом, повинен вміти користуватися кожен вчитель. Щоб мати право користуватися цім інструментом, треба насамперед, любити дитину.
