Історія

Рисунок1

Історична довідка 

1897р. – збудовано і відкрито земську початкову школу.
1931р. – школа стає семирічною, навчається 250 учнів.
1934р. – перший випуск 7 класу.
1942р. – школа була спалена німцями.
1944р. – було відбудовано і обладнано німцями.
1951р. – закінчено будівництво нового приміщення школи, школа стає середньою.
1955р. – перший випуск середньої школи, який склав 35 випускників.
1968 р. – указом президії Верховної Ради УРСР школі присвоєно почесне звання: імені П.Г.Тичини.
1997 р. – школа відмітила 100-річний ювілей.
2008р. – відкрито музей-галерею з ініціативи та комітетом родичів П.Г.Тичини.

 

В 1897році в селі Піски Новобасанського району було збудовано і відкрито земську початкову школу. В період Великої Вітчизняної війни 20 грудня 1942 року приміщення школи було повністю спалене німецькими загарбниками. В  1944 році всім селом пісківчани почали відбудовувати і обладнувати школу. В 1951 році за сприяння славного земляка, міністра освіти і академіка, голови Верховної Ради (УРСР) Павла Тичини було закінчено будівництво приміщення нової середньої школи. Воно є основним і в даний час. У1968 році Постановою Ради Міністрів УРСР школі присвоєно почесне звання імені П.Г.Тичини. Цьому передувала велика робота вчительського та учнівського колективів по вивченню й популяризації творчості видатного поета серед учнівської молоді та в селі, вшануванню його пам ’яті.Ідуть роки, а традиції живуть: щорічно 27 січня та 16 вересня відзначаємо тичинівські дні; покладаємо квіти на могили батьків поета, проводимо конкурси на кращого читця поезії П.Г.Тичини, конкурси стінгазет, дитячого малюнка, організовуємо зустріч з дослідниками творчості П.Г.Тичини, лауреатами премії ім. П.Г.ТЇичини, людьми, що знали поета чи вчились у нього. У різний час гостями школи були поети, відомі літературознавці А.Погрібний, Д.Головко, С.Реп’ях, М.Московка, П.Зуб, Н.Гнатюк, В.Костюк та багато інших видатних людей.
У1985році було укладено договір про співробітництво з музеєм-квартирою П.Г.Тичини м.Києва, а у 2001 році — з гімназією №191 ім.П.Г.Тичини м.Києва.
Не одним десятиліттям треба вимірювати дружбу Пісківської ЗОШ І-ІІІ ст. ім.П.Г.Тичини з колективом квартири-музею П.Г.Тичини м.Києва. Вчителі та учні школи є частими гостями музею.
Із захоплення учні ділилися планами на майбутнє, організацією та проведенням шкільних свят, виховних заходів.
Зв’язок нашої школи з гімназією триває й понині. Колеги допомогли нам у поповненні кабінетів методичною літературою, поновленні матеріально-технічної бази школи, а саме: придбанні стільчиків і парт та спортивного інвентаря.
Мати багато друзів — це завжди приємно. Хороші враження залишилися у педколективу нашої школи після відвідин Київської спеціалізованої школи №188, де директором працює наш випускник 1990 року Бодня 0.В.

 

Зустріч двох колективів за круглим столом, знайомство з життям міської школи, Новорічне свято, обмін досвідом — це неповний перелік заходів, проведених спільно з київськими колегами. Побував колектив школи №188 і в нашій школі. Для них була організована екскурсія до хати-музею Павла Тичини та краєзнавчого музею села, екскурсія по школі. Гості подарували нам канцтовари, ящик крейди, 500 гривень для потреб школи, спортивний інвентар та інше.
Сьогодні  вчителі та учні школи — колектив однодумців, який живе багатогранним, сповнений турботами життям, уміє працювати і відпочивати, любить свою рідну школу і щиро бажає їй процвітання.
Педагоги часто говорять про те, що лишаються молодими незалежно від віку, бо працюють із молоддю. Молодість розуміють при цьому насамперед у духовному плані: сміливість задумів, оптимістичність думок, рішучість у подоланні перешкод. Наші учні вже набагато далі від нас, ніж, ми свого часу, від своїх  учителів.
Нові технології, шалений потік  інформації, відстороненість від будь-якої ідеології відрізняють нинішню молодь, поглиблюючи « прірву між, поколіннями». А головне — це їхнє вміння й бажання жити сьогоднішнім днем, насолоджуватись кожною миттю неповторно прекрасного життя.
Минуле — це пунктирна лінія, яка лишається позаду нас і ніколи не може бути повторена. Майбутнє — ще безліч ліній, що позначають можливі варіанти розвитку подій. А теперішнє — ще і є точка, де ми перебуваємо зараз. Точка переходу одиничного минулого у множинне майбутнє. І насправді ми знаходимось у цій точці, і владні лише над нею.Та щоб наші вихованці були успішними в житті, ми передаємо їм досвід минулого й навчаємо прогнозувати майбутнє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *